Василь Барка. Озеро

Озеро! вранці душу примарну

хто там ранить серед берез?

Птиці цвинтаря: раді світанню,

і при кожній могилці хрест.

Предки — звитяжці та землероби —

в кармазині чи свиті сплять.

В листі з берези: жовтому гробі:

всіх приймає тепер земля...

Та в диму, що села подужав,

чорний, та в руїні з німих машин.

Птиці кричать у гармати на горлі, —

мати селянська: там твій син...

Син твій — там! і хто йому очі закриє,

дерево посадить при нім?

Озеро; з кров’ю туман диміє,

мучиться над степом старим.

1944

Джерело: Василь Барка. Лірник - Нью-Йорк, В-во Нью-Йоркської групи, 1968.