В холодну ніч дощу й дерев відчаю
я думаю, чому душа, що світ,
замислена, сходила, завжди звіт
дає собі сумний, сама? я знаю:
дарують ласки в тіні саду-раю,
і на трояндних струнах щастя квіт
бринить від сонця, — восени ж відліт:
курличуть журавлі, кричать! я знаю,
що думаєш на відцвітанні дня,
як небо по дощах прозеленя
блакить осінню і горять берези.
Привітна подруго! відліт і нам,
і нам відліт у невідомий храм...
Любови лист морози гостролезі
у кров поранять, віддадуть снігам.
1944
Джерело: Василь Барка. Лірник - Нью-Йорк, В-во Нью-Йоркської групи, 1968.
Немає коментарів:
Дописати коментар