Василь Барка. Сходи

І

Малятко-сонечко до уст

приголубля ранкову рожу,

молить: птиченьки малі й великі,

дроздоньку, ти на сріблисту

на скрипочку з стрілолисту

грай мені! — Ну, як я можу:

внизу ж гудуть пурпурні ріки?

Дроздоньку, ти на лілейну ліру

грай мені! — Ну, як я можу:

внизу й серед маргариток крики ...

ой, злечу я на грядку сіру.

II

Стало сонечко в дворі

і тополі заступило.

Дівчинка о тій порі

та звертається: огненна сило!..

як тікала ніч-змія,

то тремтіли: неня й я.

Стало сонечко в дворі

і тополі заступило.

Чути голосок о тій порі:

ой, пташенятусенько! як мило

у дворі співа, світа, сія

ми ж то раді: неня й я.

1944

Джерело: Василь Барка. Лірник - Нью-Йорк, В-во Нью-Йоркської групи, 1968.