Василь Барка. Крицевий перстень

Сестра душі, сестра білява
в зеленім вітрі промовляла.
Сестра моя! квітчаста слава
та коло збитих ніжок стала.
Що скромна — радісна з ромену,
що гожа-горда з майорану.
Я в мить життя благословенну
сестру душі вславляти стану,
бо скорб і муку незносиму
в зеленім вітрі пронесла,
торкнувши зірку, що: «цвістиму! —
шептала, — й серед віку зла».
Ти перстень з криці дарувала,
рукою ніжною до свят;
а хмари йшли, — ти й грозам рада! —
від соняшного йшли весла.
Ношу я крицю нескрушиму
як милосердя добру вість.
Щось про сестру душі: над вишню, —
в зеленім вітрі розповість.

1944

Джерело: Василь Барка. Лірник - Нью-Йорк, В-во Нью-Йоркської групи, 1968.